§ 3. АБЕТКА НЕВІДКЛАДНОЇ ДОПОМОГИ

У цьому параграфі ти:

вчитимешся визначати стан потерпілого;

тренуватимешся робити штучне дихання і масаж серця самостійно і в парі з іншою людиною;

обговориш заходи особистої безпеки, яких слід дотримуватися під час надання невідкладної допомоги.

У парах, групах чи в колі розкажіть про фільми-катастрофи, які ви переглянули. Обговоріть:

• Як діяли персонажі цих фільмів?

• Які прийоми невідкладної допомоги вони застосовували?

• Чому в реальному житті свідки нещасних випадків не завжди надають невідкладну допомогу потерпілим (не мають відповідних навичок, думають, що вже пізно щось робити, бояться заразитися ВІЛ...)?

Відомо, що лише 20% тих, хто загинув від травм, опіків чи занурень у воду, мали ушкодження, несумісні з життям. Решту потерпілих можна було врятувати, вчасно надавши їм допомогу. В Україні від нещасних випадків щороку гине майже ЗО тисяч осіб, тож ціна ненадання такої допомоги — 24 тисячі людських життів.

Іноді люди не надають допомогу через те, що не мають елементарних знань. Наприклад, думають, що марно здійснювати реанімацію більш як п'ять хвилин після зупинення серця (адже мозок за цей час вже перестав функціонувати). Але це не так! Справді, мозок гине без кисню приблизно через п'ять хвилин після клінічної смерті. Та коли роблять масаж серця і штучну вентиляцію легень, кровопостачання мозку не припиняється.

1. На наступній сторінці прочитайте повідомлення про вашого однолітка з Дніпропетровщини, який урятував життя маленькому хлопчикові. Він здійснював реанімацію протягом 15 хвилин, аж поки йому вдалося «запустити» серце малюка.

2. За допомогою матеріалу цього параграфа виконайте практичну роботу № 1 (с. 33).

3. Якщо маєте змогу, запросіть рятувальника з місцевого відділення МНС або лікаря чи медичну сестру зі «швидкої допомоги», щоб відпрацювати ці важливі навички під їхнім керівництвом. Коли є нагода попрактикуватися на спеціальних тренажерах, неодмінно скористайтеся нею.