Факти про мозок

1. Мозок складається з крихітних клітин — нейронів. Спочатку думали, що інтелект людини визначається масою мозку і відповідно кількістю нейронів у ньому. Згодом професор Московського університету Петро Анохін довів, що інтелект залежить не від кількості мозкових клітин, а від зв'язків між ними. В останній рік свого життя він підрахував кількість зв'язків, які потенційно може містити людський мозок. Ця величина вражає. Вона дорівнює одиниці з десятьма мільйонами кілометрів стандартних друкованих нулів за нею!

2. Вважається, що інтелектуальні здібності людини погіршуються з віком. Але якщо постійно стимулювати діяльність мозкових клітин, вони утворюють величезну кількість нових зв'язків, й інтелектуальні здібності зростають незалежно від віку. Це підтверджує не тільки наука, а й численні факти. Всесвітньо відомий учений Борис Патон, незважаючи на солідний вік, очолює Національну Академію наук України. Видатний хірург Микола Амосов плідно працював майже до дев'яноста років. Так само довго творили Пабло Пікассо і Мікеланджело.

3. Люди використовують лише мізерну частку потенціалу свого мозку. Більшість наших інтелектуальних проблем виникають не через обмеженість можливостей мозку, а через те, що ми не беремо до уваги, як мозок сприймає інформацію, обробляє її, запам'ятовує і відтворює.

4. Один із найяскравіших прикладів досконалої пам'яті продемонстрував Соломон Шерешевський. Він був звичайним журналістом. Одного разу на засіданні редколегії його запитали, чому він нічого не записує. Шерешевський відповів, що йому не треба робити жодних записів, бо може запам'ятати все, про що говориться на засіданні, й дослівно

повторив виступ редактора. Наступні ЗО років пам'ять Шерешевського вивчав провідний радянський психолог Олександр Лурія. На його думку, Шерешевський не був феноменом. Просто в юності він відкрив для себе принципи запам'ятовування і почав їх використовувати. «Коли я чую слово «зелений», з'являється зелений горщик з квітами; червоний — чоловік у червоній сорочці. Навіть цифри нагадують мені образи... Ось «1» — це гордовитий стрункий чоловік; «2» — весела жінка; З — похмурий чоловік, не знаю чому» (цитата з книжки О. Лурії «Маленька книжка про велику пам'ять»).